Екс-директор архіву СБУ, історик Володимир В’ятрович розповів у інтерв’ю ZaUA.org, як українське законодавство дозволяло розсекречувати агентів КГБ

Одним із каменів спотикання у процесі розсекречення було твердження, що держтаємниця поширюється на агентуру КГБ. Це твердження «опиралося» на закон про державну таємницю.

«В законі про держтаємницю написано, що таємницею є факт співпраці з органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність в Україні. Ні ЧК, ні НКВД, ні КГБ серед цих органів немає — відповідно, на тих людей, які співпрацювали з цими структурами, дія цього закону не поширюється», — каже Володимир В’ятрович.

За словами історика, архів СБУ вперше в Україні розсекретив документи, які стосувалися агентури КГБ. «До цього була дивна ситуація, коли агентів Геcтапо ми відкривали, а агентів НКВД — ні», — зазначає В’ятрович.

«Я дуже тішуся, що наша робота спричинила до певного історичного буму. — говорить історик. — Останнім часом вийшло чимало книжок, де автори висловлюють подяку архіву СБУ. Це і «Музей...» Забужко, і «Чорний ворон» Шкляра, і опублікована оперативно-розшукова справа на Хвильового… До нас почали приїздити іноземні науковці — з Франції, Британії, США — вони казали, що Україна стала для них чи не єдиним віконечком у пострадянські архіви».

Докладніше про це, а також про старих «чекістів» та молодь в СБУ, архів та новий роман Забужко, життя всередині української інтелігенції 30-х років, різницю між громадськими активістами та державними службовцями можна прочитати тут.