Круглий стіл «Польща та Україна в архівах комуністичних спецслужб. 20 років діяльності спільної робочої групи». Огляд основних виступів

22 листопада 2016 р. в агенції «Укрінформ» відбувся круглий стіл «Польща та Україна в архівах комуністичних спецслужб. 20 років діяльності спільної робочої групи».

Участь в круглому столі взяли: Надзвичайний і Повноважний Посол Польщі в Україні Ян Пєкло, заступник Голови Служби безпеки України Михайло Глуговський, директор Галузевого державного архіву СБУ Андрій Когут, головний науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень імені І.Ф. Кураса д.і.н. Юрій Шаповал, в.о. директора архіву Інституту національної пам’яті Республіки Польща Мажена Крук, заступник начальника відділення архіву Інституту національної пам’яті Республіки Польща Єжи Беднарек та інші.

Директор Галузевого державного архіву СБУ Андрій Когут, який виконував роль модератора заходу, відкрив круглий стіл та надав слово для привітання заступнику Голови Служби безпеки України Михайлу Глуговському. Він зачитав привітання від Голови Служби безпеки України Василя Грицака. У привітання було висловлено подяку від керівництва СБУ спільній українсько-польській робочій групі за 20-ти річну діяльність, наслідком якої стало видання 8 томів спільного українсько-польського видання, де було опубліковано понад 1200 раніше невідомих громадськості архівних документів. На сьогодні публікація подібних матеріалів важлива ще й тому, що країна-агресор Росія веде гібридну війну як проти України, так і проти всієї Європи. Відкриття правди про минуле є запорукою гарного майбутнього. Потрібно говорити правду, якою б складною вона не була, щоб уникнути історичних перекручувань та маніпуляцій. У кінці привітання наводилося побажання спільній українсько-польській робочій групі і далі плідно працювати над вивченням маловідомих сторінок спільної історії.

Наступним виступив Надзвичайний і Повноважний Посол Польщі в Україні Ян Пєкло. Він лише нещодавно розпочав свою роботу в Україні. У своєму привітанні Посол подякував за запрошення взяти участь у заході та за багаторічну роботу спільній українсько-польській робочій групі. Зазначив, що до подій 1989-1991 рр. комуністи постійно маніпулювали історією, як в Польщі, так і в СССР. Прикладом може бути комуністична пропаганда про те, що була лише одна війна – Велика вітчизняна, яка розпочалася з нападу Німеччини на СССР 22 червня 1941 р. При цьому ретельно замовчувалось, що Німеччина і СССР після укладення пакту Молотова-Ріббентропа спільно поділили територію Польщі у вересні 1939 р. І досі можна почути російську пропаганду, що в Другій світовій війні гинули переважно росіяни, і саме вони здобули перемогу над нацизмом, при чому змогли б обійтись і без допомоги інших народів. Участь поляків, поляків та інших європейських народів в боротьбі з нацизмом в Росії перекручується, применшується або замовчується. Зараз триває розпочата Росією гібридна війна, яка має наметі розсварити український та польський народи за допомогою фальсифікації історії. Результати роботи спільної українсько-польської робочої групи повинні принести не лише нові історичні публікації, але й стати запорукою створення ефективної системи безпеки в Східній Європі.

Наступною виступила в.о. директора архіву Інституту національної пам’яті (ІНП) Республіки Польща Мажена Крук. Вона зачитала привітання від Голови ІНП Республіки Польща Ярослава Шарека. У вітанні зазначалося, що 20 років спільної праці українських і польських істориків та архівістів з публікації унікальних документів про спільні сторінки історії принесли добрі результати. Біля витоків цієї співпраці на початку 1990-х рр. стояли ще Енджей Тухольський та Володимир Пристайко. Наполеглива і енергійна робота робочої групи з вивчення документальних джерел призвела до створення фундаментальних документальних збірників. Вісім томів спільного видання висвітлюють такі раніше недостатньо вивчені теми, як депортації українців і поляків в 1944-1946 рр., боротьба чекістів проти польського підпілля в Західній Україні в 1939-1941 рр., чекістські операції проти поляків та інші. Саме в цій серії було вперше опубліковано унікальні матеріали про діяльність Яна Токаржевського-Карашевича. При цьому спільна українсько-польська робоча група не уникала важких запитань. Свідченням цього є публікація матеріалів про польсько-український конфлікт періоду Другої світової війни, в т.ч. трагічні події на Волині. Звісно, що праця йшла з серйозними дискусіями, але книгу було опубліковано. Нині перед робочою групою стоять нові виклики, потрібно працювати далі. Ярослав Шарек побажав учасникам групи нових творчих та особистих успіхів, продовжувати дослідження «білих плям» спільної історії.

Модератор заходу Андрій Когут далі зауважив, що після привітань доцільно звернутися до історії діяльності спільної українсько-польської робочої групи. А це означає, що у людей, які стояли біля її витоків, тепер є можливість самим прослідувати історію своєї діяльності.

Головний науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень імені І.Ф. Кураса д.і.н. Юрій Шаповал розповів, що спільний українсько-польський видавничий проект триває вже 20 років, і це достатньо багато. Мабуть, він має найдовшу історію серед подібних проектів на всій пострадянській території. Кожен опублікований том серії має чітку структуру: вступну статтю від редколегії, де упорядники аналізували історіографію питання; потім інформація про віднайдені документи; далі подається сам документальний масив (двома мовами – українською/російською та польською). Публікація документів російською мовою викликана тим, що нею були написані практично всі матеріали радянських спецслужб. Показово, що у випадку з складними питаннями, як польсько-українське протистояння в роки Другої світової війни, робоча група намагалася подати більше документальних джерел. Власне це і врятувало її, саме тому вона без конфронтації існує так довго. До кожного тому готувалися покажчики, відбиралися ілюстрації.

Якщо згадувати про історію спільної українсько-польської робочої групи, то все починалося ще в 1991 р. Польський міністр внутрішніх справ Анджей Мільчановський звернувся до КГБ СССР з проханням допомогти з’ясувати долю його батька – Станіслава, який до нападу Німеччина на Польщу в 1939 р. був заступником прокурора в м. Рівне, але був заарештований співробітниками НКВД. Запит з КГБ СССР передали до КГБ УССР. Після подій кінця 1991 р. КГБ УССР був ліквідований, і на його базі невдовзі було створено Службу безпеки України. Саме в архівах СБУ знайшлися списки арештованих осіб в Західній Україні періоду 1939-1941 рр., і серед них був Станіслав Мільчановський. Щоб переглянути цю інформацію до Києва приїжджав Анджей Тухольський, працівник архіву МВС Польщі, радник Анджея Мільчановського. Можна сказати, що це був дійсно історичний візит. Саме в цей час було вирішено, що слід розпочати спільний польсько-український проект і треба обов’язково опублікувати інформацію про політичні переслідування періоду 1939-1941 рр. У грудні 1995 р. було досягнуто домовленості між МВС Польщі та СБ України про спільну роботу і в першу чергу – про пошук інформації щодо репресованих польських громадян в період 1939-1941 рр. 9-12 грудня 1996 р. відбулося перше засідання робочої групи МВС Польщі і СБ України. В її першому складі були Руслан Пиріг, Володимир Пристайко, Петро Кулаковський, Гжегож Якубовський та інші. Розмови відбувалися доволі складні, певний час представники польських та українських спецслужб приглядалися один до одного. Згодом проект почав набувати енергії. З 1996 р. до складу робочої групи з українського боку увійшов тодішній начальник Галузевого державного архіву СБУ Олексендр Пшенніков. Відбулася зустріч з тодішнім Послом Республіки Польща в Україні Єжи Баром. Розпочалася робота над першим спільним видавничим проектом.

Перший том спільного видання вийшов друком в 1998 р. Тодішні Президенти України Леонід Кучма та Польщі Олександр Кваснєвський написали до нього вступне слово. Є і їх спільне фото з цим томом у руках. Можна сказати, що це була певна точка відліку у спільній роботі. І в подальшому Президенти України та Польщі приділяли увагу спільному виданню, зокрема, Віктор Ющенко та Лєх Качинський.

Щодо тематики томів спільного видання, то 1 і 3 томи були присвячені діяльності польського підпілля в Західній Україні. Другий том висвітлював переселення українців і поляків в 1944-1946 рр. Четвертий том містив матеріали про українсько-польські взаємини в період 19420-1945 рр. П’ятий том був присвячений акції «Вісла» (1947 р.).

Важливо, що чи не вперше було опубліковано раніше засекречені документи спецслужб, як-то: довідки, службові листи, записки по ВЧ, звіти, спецповідомлення, доповідні записки і т.п., які містили дуже детальну інформацію. Якщо говорити про переселення, то це інформація, систематизована погодинно, до найменших подробиць передає динаміку переселень українців і поляків. Така інформація була вкрай важлива для істориків-дослідників.

Спільна українсько-польська робоча група не раз брала творчі паузи у своїй діяльності. Одна з них була пов’язана із вступом Польщі до НАТО. У 2001 р. склад робочої групи було оновлено. Помер Гжегож Якубовський, стали членами групи Пьотр Мєрецький, Бернадетта Гронек. Відбулися зміни і в українській частині групи.

Розповідь Юрія Шаповала про діяльність робочої групи у період після 2001 р. продовжив заступник начальника відділення архіву Інституту національної пам’яті Республіки Польща Єжи Беднарек. Він коротко розповів про основні етапи діяльності групи в 2001-2015 рр. При цьому висловив подяку всіх нинішнім і колишнім історикам та архівістам, які брали участь в її діяльності. Зауважив, що в кінці 1990-х рр. був утворений Інститут національної пам’яті Польщі, який згодом забрав у своє підпорядкування архіви МВС Польщі та комуністичних спецслужб, і розпочав їх опрацювання. Налагодилася співпраця між МВС Польщі та Інститутом національної пам’яті Польщі. Це посприяло встановленню контактів між ІНП Польщі та СБУ. Делегація ІНП вперше відвідала Україну в жовтні 2001 р. Було оновлено склад спільної робочої групи, визначено подальші видавничі плани. Від СБУ до робочої групи увійшли Олександр Пшенніков, Петро Кулаковський, Сергій Богунов, Сергій Кокін, Юрій Шаповал, з польської – Бернадетта Гронек, Єнджей Тухольський та інші. В ІНП Польщі було створено редакційну колегію, яка готувала до друку наступні видання. Перше з них – третій том спільного видання (в 2 частинах) про історію польського підпілля в Західній Україні. У 2003-2005 рр. здійснювала підготовка 4 тому спільного видання про події 1942-1945 рр. Це видання важливе тим, що в ньому були опубліковані документи про знищення українців і поляків на Волині в 1943 р. Успішно був підготовлений і п’ятий том видання, присвячений акції «Вісла» (1947 р.).

З 2006 р. ІНП Польщі очолив Януш Куртика, а архів ІНП – Збігнев Навроцький. Обидва вони приділяли значну увагу спільному виданню. Можна сказати, що цей був час найбільшої активності робочої групи. Януш Куртика під час зустрічі з Головою СБУ Валентином Наливайченком порушив питання про обмін електронними копіями документів між архівами СБУ та ІНП Польщі. У 2007 р. було видано 6 том спільного видання, присвячений операції «Сейм», були оприлюднені сенсаційні документи про репресії НКВД проти поляків в кінці Другої світової війни. У 2008 р. було видано окремий том про Голодомор 1932-1933 рр. в Україні. Оскільки матеріали цієї книги мали значний резонанс, то було підготовлено англомовну версію цієї книги. З 2009 р. ГДА СБУ розпочав передачу електронних копій документів з історії українсько-польських взаємин до архіву ІНП Польщі. Багато з них стосувалося політичних репресій проти поляків в Україні в 1930-х рр. Велику роль у цій безпрецедентній акції відіграв тодішній керівник архіву СБУ Володимир В’ятрович. 3 серпня 2009 р. Валентином Наливайченком та Янушем Куртикою було підписано угоду про співпрацю між СБУ та ІНП Польщі. У 2010 р. було проведено презентації англомовного видання книги про Голодомор 1932-1933 рр. в Мюнхені та Парижі. Планувалася і презентація в Брюсселі, але її було відмінено після Смоленської авіакатастрофи у квітні 2010 р., в якій загинув Голова ІНП Польщі Януш Куртика.

Після Смоленської авіакатастрофи в ІНП Польщі склалася доволі важка ситуація. Співпрацю з зарубіжними партнерами (в т.ч. з українськими) на певний час було обмежено. Та все ж в кінці 2010 р. було видано восьмий том (у 2-х частинах) спільного українсько-польського видання, робота над яким йшла ще з 2009 р. (про розстріли поляків під час реалізації співробітниками НКВД так званої «польської операції» 1937-1938 рр.). В книзі було вміщено понад 200 раніше невідомих документів, книгу доповнював компакт-диск з їх копіями. Матеріали показали, які «технології» використовувалися чекістами під час масових політичних репресій 1937-1938 рр., і для багатьох зацікавлених істориків це була справжня наукова сенсація. Документи з цієї книги використовували відомі історики, такі, як Тімоті Снайдер. Ця книга була презентована у Варшаві та Києві.

У 2012 р. було упорядковано та опубліковано англомовну книгу з найбільш цікавими матеріалами, взятими із всіх попередніх томів спільного видання (Україна і Польща в 30-40-х рр. ХХ століття. Матеріали з архівів спеціальних служб). Це англомовне видання мало значний резонанс, його було презентовано в Польщі, Україні, європейських країнах, США. Однак надалі активна робота спільної українсько-польської робочої групи суттєво сповільнилася через політичні події в Україні 2013 – початку 2014 рр.

У серпні 2014 р. відбулася зустріч керівництва ІНП Польщі з новим керівництвом ГДА СБУ Ігорем Куликом та Володимиром Бірчаком. Зараз триває робота над підготовкою 9-го тому спільного видання, який буде присвячено боротьбі проти ОУН і УПА на території Закерзоння (нині - Польща). Планується, що книгу буде опубліковано влітку 2017 р.

В кінці свого виступу Єжи Беднарек продемонстрував присутнім підбірку фотографій про діяльність спільної робочої групи у 1996-2015 рр. Зауважив, що в порівнянні з іншими іноземними партнерами ГДА СБУ передав до ІНП Польщі не найбільше копій архівних матеріалів. Закликав до активізації співпраці. У відповідь з українського боку прозвучало, що з архіву ІНП Польщі до ГДА СБУ було передано ще менше документів.

Далі з вітальним словом до учасників робочої групи виступив Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович. Він привітав усіх присутніх з 20-ти річчям діяльності робочої групи. Зауважив, що і в Україні, і в Польщі у останні роки відбувалося немало політичних потрясінь, які гальмували спільну роботу. Деякі проекти було перервано саме через важку політичну ситуацію. За останній рік діалог українських та польських істориків і архівістів відновився, але зробити це було непросто. Побажав якнайшвидшого видання 9-го тому спільного видання і подальшої активної співпраці, з такими же темпом, який був в 2008-2010 рр.

Далі виступив колишній директор архіву ІНП Польщі (2010-2016 рр.), а нині керівник бюро досліджень документів ІНП Рафал Ляскевич. Він тривалий час був керівником польської частини робочої групи. Висловив думку про те, що важливо зробити вільним доступ до архівних матеріалів комуністичних спецслужб не лише для членів спільної українсько-польської робочої групи, але й для всіх істориків. Те, що вже опубліковано (8 томів та ще два англомовні видання) – має стати лише початком активної роботи, бо це лише частина того, що цікавить українських і польських істориків, студентів, громадськість. На сьогодні опубліковані матеріали вже вивішені в мережі Інтернет. Вже здійснено обмін між ГДА СБУ та архівом ІНП Польщі десятками тисяч документів з історії України та Польщі. Доступ до архівів має бути забезпечений всім бажаючим на постійній основі. Той же Форум українських і польських істориків, який діє з 2015 р., ніяк не зможе обійтись без доступу до документальних джерел.

Ляскевич зазначив, що ІНП Польщі готовий поділитися з Українським інститутом національної пам’яті досвідом розбудови діяльності. Йдеться не лише про роботу архіву ІНП, але й про наукову роботу, популяризацію, видання книг, презентації тощо. Ляскевич побажав успіхів і витривалості всім членам робочої групи, щоб і через 20 років можна було зустрітися та похвалитися новими успіхами в роботі.

З коротким словом до присутніх звернувся доктор історичних наук Станіслав Кульчицький. Він зауважив, що вже доволі довго існують різні польсько-українські інституції: комісії та робочі групи істориків, архівістів, вчителів, авторів підручників тощо. Отже, співпраця між Польщею та Україною в історичній сфері налагоджена порівняно добре. Неодноразово проводилися конференції, круглі столи та інші важливі заходи. Щодо видань, які підготувала робоча група, то виняткове значення мав 7 том (про Голодомор 1932-1933 років), який містить унікальні історичні матеріали. Можна сказати, що і досі це видання недооцінене багатьма істориками. В кінці виступу Кульчицький побажав всім учасникам робочої групи міцного здоров’я та подальших успіхів в роботі.

Наступним виступив колишній керівник відділу з реабілітації Прокуратури України, дослідник Биківнянських поховань Андрій Амонс. Він висловив думку, що 20 років співпраці між українськими та польськими архівістами – це доволі тривалий строк. Багато вже зроблено, але ще більше роботи попереду. Особливу увагу присутніх Амонс звернув на необхідність дослідження поховань на спеціальному об’єкті НКВД УССР в Биківні під Києвом. Протягом розкопок 2001-2012 рр. було знайдено немало людських решток і особистих речей, які дають підстави вважати, що там ховали і поляків. Деякі документи свідчать, що мова йде про тисячі людей. Дуже важливо, щоб робоча група спробувала розшукати всі чекістські документи про поховання у Біківні та про інші політичні репресії.

Окрему увагу Амонс звернув на незавершеність процесу реабілітації жертв політичних репресій в Україні. Навіть досі тисячі людей, репресованих в сталінську добу, залишаються не реабілітованими. Давно пора змінити текст Закону України «Про реабілітацію», адже він був ухвалений аж в 1991 р. В результаті кілька тисяч польських громадян, які були поховані у Биківні, досі навіть не реабілітовані. Мова йде не лише про поляків, але і про українців. На думку Амонса, вкрай важливо налагодити тісну співпрацю істориків і архівістів з Національним музеєм-меморіалом «Биківнянські могили», щоб поповнювати його експозицію новими документальними знахідками.

Доповнюючи виступ Амонса директор ГДА СБУ Андрій Когут розповів присутнім, що у Верховній раді України вже розглядається проект оновленого Закону України «Про реабілітацію». Цей проект пропрацьовувався робочою групою істориків та юристів, він містить чимало нових положень, Є сподівання на те, що в 2017 р. цей закон може бути ухвалено.

У заключному слові в.о. директора архіву Інституту національної пам’яті Республіки Польща Мажена Крук висловила думку, що потрібно продовжувати та активізувати співпрацю між українськими та польськими архівістами. Доцільно звернути увагу на опрацювання архівів з метою подальшої публікації матеріалів про маловідомі події українсько-польської історії 1920-х рр., 1950-1960 рр. Взагалі маловивчених тем в українсько-польській історії вистачає. Треба вчитися використовувати нові можливості, зокрема – Інтернет. Нове законодавство України та Польщі дозволяє опрацьовувати документи комуністичних спецслужб без обмежень, що має позитивно вплинути на темпи роботи, адже раніше доступ був набагато важчим.

В кінці круглого столу модератор Андрій Когут підбив підсумки. Він висловив думку, що доцільно поступово повертатися до академічної дискусії про найбільш непрості взаємини між українцями і поляками в ХХІ столітті. У цьому науковцям всіляко сприятиме відкритий доступ до архівів комуністичних спецслужб і в Україні, і в Польщі. Варто звернути увагу та опрацювати нові маловивчені теми спільної історії. Важливим є налагодження процесу взаємного обміну копіями архівних документів. В будь-якому випадку, потрібно продовжувати та активізувати співпрацю.

На цьому роботу круглого столу було завершено.

Автор огляду – Олександр Іщук