Про відкриття виставки «Кожна людина має право на свободу» (до 40-річчя створення Української Гельсінської групи)

7 листопада 2016 р. в Центральному державному архіві громадських об'єднань України відбулось урочисте відкриття виставки «Кожна людина має право на свободу», присвяченої 40-річчя створення Української Гельсінської групи (УГГ).

Автор - Олександр Іщук       

        Участь у відкритті виставки взяли: члени УГГ Левко Лук'яненко та Василь Овсієнко, Перший заступник Голови Державної архівної служби України Іван Кисіль, директор Центрального державного архіву громадських об'єднань України Ольга Бажан, директор Центрального державного архіву кінофотофонодокументів України Владислав Берковський, директор Центрального державного архіву закордонної україніки Ірина Мага, директор Галузевого державного архіву Служби безпеки України Андрій Когут та його заступник Володимир Бірчак, керівник кафедри архівознавства історичного факультету Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка В. Щербак, історики, архівісти та інші.

         На початку презентації слово взяв Перший заступник Голови Державної архівної служби України Іван Кисіль. Він розповів, що завданням українських архівістів є максимально спростити доступ громадян до архівних документів, які містять інформацію про важливі сторінки минулого. Саме тому Державна архівна служба ініціювала підготовку виставки «Кожна людина має право на свободу». Метою виставки є ознайомити відвідувачів з історичними джерелами про діяльність Української громадської групи зі сприяння виконанню Гельсінських угод впродовж 1976-1988 рр., що зберігаються в  державних архівних установах України, розкрити їх видову представленість та інформаційний потенціал.

         На виставці представлені понад 70 документів з фондів Центрального державного архіву громадських об'єднань України (ЦДАГОУ), Центрального державного архіву зарубіжної україніки (ЦДАЗУ), Центрального державного кінофотофоноархіву України ім. Г.С. Пшеничного, Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України та Галузевого державного архіву Служби безпеки України (ГДА СБУ). Презентовані документи висвітлюють завдання, що ставили перед собою члени УГГ, їх боротьбу за права українських політичних в'язнів, співпрацю з міжнародними організаціями та гельсінськими групами інших республік СРСР, діяльність закордонного представництва УГГ, боротьбу державних органів безпеки УРСР проти іншомислення, переслідування та арешти активних діячів Української Гельсінської Групи, їх підтримку за межами України тощо.

         Директор ЦДАГОУ Ольга Бажан розповіла, що у зв'язку з 40-річчям УГГ українські архівні установи вирішили створити спеціальну архівну виставку, яка показувала б найбільш важливі архівні матеріали з історії УГГ широкому загалу відвідувачів. Створити подібну виставку виявилося не дуже-то просто, адже більшість матеріалів УГГ 1970-х рр. не збереглися. Тим не менше, у ЦДАГОУ створено фонд № 339, який містить матеріали про діяльність УГГ. Він перебуває в стадії формування. До нього передали документи брати Горині, Л. Лук'яненко та інші відомі українські політичні в'язні. О. Бажан закликала В. Овсієнка, Л. Лук'яненка і інших ветеранів українського визвольного руху передавати оригінали матеріалів, які в них зберігаються вдома, на постійне зберігання до державних архівів України. Держава гарантує довічне збереження цих матеріалів. До того ж, з них можна буде виготовити якісні електронні копії та вивісити у мережі Інтернет для загального огляду.

         Наступним виступив засновник УГГ, Герой України Левко Лук'яненко. Він розповів про те, як прийшов до участі в українському визвольному русі. На його думку, все йшло від любові до рідної землі. Ще змалку він чув від батьків про те, що нестача продовольства в Україні і погані умови життя пов'язані з тим, що хліб, продукти і інші українські багатства забирає на свої потреби Москва. Виникало питання: чому люди не чинять проти цього спротив? Звісно, завжди були люди сміливі, і не сміливі, у кожного свій життєвий вибір. Проте навіть на 1000 людей завжди знайдеться кілька сміливців, які чинять спротив окупантам. Поступово Л.Лук'яненко дійшов до висновку, що і йому треба боротись. Від батьків він знав, що боротьба проти Москви була і раніше, в часи 1917-1921 рр., але вона завершилася поразкою українців. Л.Лук'яненко усвідомлював себе продовжувачем традицій армії УНР та УПА, які боролися за відновлення незалежності України.

         На думку Л. Лук'яненка, ця боротьба ще не закінчилася, вона триває і зараз, коли йде російсько-українська війна на Сході України. Причому з українського боку участь в ній беруть не лише регулярні військові формування, але й добровольці, які добре розуміють необхідність забезпечити збереження територіальної цілісності України. І в цьому найбільша сила України. Можливо, В.Путін розраховував на те, що український народ буде таким же покірним, які і російський, і не буде чинити спротив агресії російських військових. Але тут він прорахувався. Знайшлися тисячі людей, які добровільно пішли на фронт боротьби проти російського наступу в Донбасі.

         Л.Лук'яненко висловив думку, що розпад СССР в 1991 р. на 15 окремих незалежних держав став першим етапом розпаду Російсько-радянської імперії. Тепер, через 25 років, може вже стояти питання про відокремлення від Російської федерації її окремих суб'єктів (наприклад, Татарстану). В Європі від політики імперіалізму відмовились ще після завершення Другої світової війни (Англія, Франція та інші потужні держави поступово дозволили всім своїм колоніям отримати незалежність). Право народів на самовизначення поступово замінило право імперій на утримання цих народів у покорі. Зважаючи на відсталість Росії в Європи на кілька десятиліть, цілком можливо, що саме зараз настає той момент, коли Російська федерація тріщатиме по швах і розпадеться на окремі незалежні держави. Все це, звісно, сприятиме стабілізації політичної і економічної ситуації в Україні, яка нарешті отримає можливість розбудовувати власну незалежність без потужного тиску з боку Москви.

         Після цього виступив учасник УГГ, знаний історик українського дисидентського руху Василь Овсієнко. Він розповів, що боротьба членів УГГ проти СССР закінчилася перемогою. Ідея про відновлення незалежності України, яку ще до 1960 р відстоював юрист Л. Лук'яненко, виявилася цілком життєздатною. Звісно, заради досягнення цієї ідеї тисячі людей піддавалися небезпеці, були переслідувані співробітникам КГБ, заарештовувалися та потрапляти у тюрми. Але кінцева мета була варта таких жертв.

         На думку В. Овсієнка, боротьба провідних західних країн проти тоталітарного СССР в 1970-х - 1980-х рр. йшла на кількох основних фронтах. Перший з них - це економічний фронт. СССР був дуже зацікавлений в налагодженні т.зв. «конструктивної співпраці» із західними країнами, отриманні пільг в економічній сфері, торгівлі, вкрай важливих для совєтської економіки. Це було тим більше важливо, що економіка СССР була значно більш відсталою, якщо порівнювати її з провідними країнами світу. СССР дуже залежав від продажу за кордон власної сировини. Другий фронт - політичний. Підписуючи Хельсінкські угоди, СССР прагнув домовитися з країнами світу про непорушність післявоєнних кордонів. В першу чергу керівництво СССР хвилювали західні кордони, а також країни т.зв. «соціалістичного табору», які фактично перебували під геополітичним контролем Москви.

        А от третій фронт боротьби із західними країнами керівники СССР явно недооцінили. Це була боротьба за дотримання прав людини, оформлених Декларацією прав людини у перші повоєнні роки. Як згадують нині відомі діячі КПСС, члени московського Політбюро довго не хотіли підписувати Хельсінкські угоди. Вони небезпідставно вважали, що західні країни стануть їм вказувати що і як робити у сфері дотримання прав людини. Однак у них врешті спрацювала наступна логіка: «раніше дурили весь світ, не виконуючи своїх міжнародних зобов'язань, от і зараз будемо дурити і далі, і робити так, як вважаємо за потрібне».

         Підписавши Хельсінкські угоди керівництво СССР зобов'язалось дотримуватися прав людини в СССР, але одразу ж стало їх порушувати. Західні демократичні країни виявилися вкрай непоступливими, і невдовзі керівництво СССР пересварилося з основними світовими лідерами через недотримання прав людини. Все це, звісно, негативно впливало на політичні і економічні позиції СССР у світі, призвело до великих фінансових та моральних збитків. І врешті-решт, після приходу до влади в Москві М. Горбачова, керівництво СССР вимушено було випустити на волю всіх політичних в'язнів і оголосити курс на перебудову та демократизацію суспільства. Ось чому членів УГГ слід вважати переможцями в протистоянні з керівництвом СССР.

         В кінці виступу В. Овсієнко наголосив на тому, що в сучасній Україні вистачає т.зв. «патріотів», які мають на своїх рахунках мільйони (а може і мільярди) доларів, накрадених різними способами у власного народу. Ніякої совісті ці люди не мають, адже продовжили грабувати свій народ навіть під час вкрай важкої економічної ситуації і російсько-української війни. Тепер черга за покаранням таких злочинців. Їх неминуче повинна настигнути або людська, або ж Божа кара.

        Далі виступила директор ЦДАЗУ Ірина Мага. Вона розповіла, що до архіву на зберігання надійшли матеріали закордонного представництва УГГ, в т.ч. генерала П. Григоренка. Збереглося немало різних видань (преса, бюлетені, книги і т.п.). Всі вони були неупорядковані, і співробітниками архіву здійснена їх систематизація та упорядкування. І.Мага запросила дослідників звертатися до ЦДАЗУ України і ознайомлюватися з зазначеними матеріалами, в яких чимало інформації про діяльність УГГ.

       Наступним виступив директор Центрального державного кінофотофоноархіву України ім. Г.С. Пшеничного В. Берковський. Він розповів, що у фондах архіву віднайдено 16 фотографій членів УГГ, а також деякі відеоматеріали з історії УГГ, відзняті на початку 1990-х рр. Після цього присутнім було продемонстровано уривок фільму, в якому своїми спогадами про діяльність УГГ поділилися М. Руденко, Л. Лук'яненко, В. Овсієнко. 

         У своєму виступі директор ГДА СБУ А. Когут запросив всіх зацікавлених звертатися до архівів колишнього КГБ УССР, адже тепер всі матеріали про діяльність УГГ є розсекречені та перебувають у відкритому доступі. Левко Лук'яненко запитав: чи планує ГДА СБУ оприлюднити списки секретних співробітників КГБ, які стежили за учасниками УГГ? А. Когут відповів, що більшість подібних матеріалів були знищені ще на початку 1990-х рр. під час чистки архівів КГБ УССР, за вказівкою з Москви. На жаль, були знищені всі оперативні матеріали 5-го управління КГБ УССР, яке вело розробку дисидентів, а також відповідні агентурні та оперативні справи.

         В кінці заходу для присутніх було проведено оглядову екскурсію виставкою «Кожна людина має право на свободу» (до 40-річчя створення Української гельсінської групи). Захід висвітлювали кілька телеканалів та інші ЗМІ, які отримали коментарі від учасників УГГ та від упорядників виставки.

         Виставка «Кожна людина має право на свободу» триватиме у приміщенні Центрального державного архіву громадських об'єднань України за адресою вул. Генерала Алмазова, 8 (станція метро «Печерська») до 25 листопада 2016 р.