У неділю, 30 травня, о 13.00  у кінолекторії Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів „Тюрма на Лонцького” відбудеться перегляд та обговорення фільму „Не все ще сказано” за участю авторки стрічки Оксани Колодрубець, сестри загиблого композитора Галини Івасюк-Криси та упорядника альбому про митця фотографа Любомира Криси.

22 травня 1979 року на Личаківському цвинтарі у Львові поховали незабутнього українського композитора Володимира Івасюка, якого по праву вважають засновником української естради. У пам’ять про цю подію НММЖОР „Тюрма на Лонцького”  у програмі щонедільного кінолекторію покаже документальний фільм «Не все ще сказано» виробництва ЛОДА ТРК. Вхід до музею та на перегляд фільму – вільний.

Документальний фільм «Не все ще сказано»– це 30-хвилинний ліричний нарис про митця, чийому таланту не дала розвинутися трагічна загибель у молодому віці, обставини та причини якої не з’ясовані й досі. Автора численних немеркнучих українських пісенних хітів фільм «Не все ще сказано» відомої львівської тележурналістки Оксани Колодрубець подає у світлинах із родинної збірки Івасюків-Крис, у раритетних записах виконань власних пісень, архівному відео та спогадах сучасників.

Кінонарис, над яким знімальна група Львівського телебачення самовіддано працювала останніх півроку, поєднує музику Володимира Івасюка, фрагменти його інтерв’ю, розповіді про брата його сестер Галини та Оксани, Галининого чоловіка-художника Любомира Криси, подружжя Колісниченко-Братунь, та найголовніше – краян родини Івасюків із Буковини, які чимало роблять для вшанування пам’яті Володимира Івасюка.

На першій репрезентації фільму, що відбулася у прямому ефірі 12 каналу ЛТБ 18 травня з приуроченням до сумної дати знайдення тіла Володимира Івасюка у Брюховицькому лісі по місяцю зникнення композитора, учасники авторського колективу наголошували, що їхня робота була б неможливою без меценатської допомоги. Це сприяння надав президент ФК «Карпати» Петро Димінський. Завдяки безкорисливій допомозі Петра Димінського автори фільму змогли зібрати багатий матеріал із поїздок до Чернівців та Кіцмані.

Є серед кадрів фільму і приголомшлива кінохроніка самого похорону Володимира Івасюка, коли тисячі людей ховали композитора 22 травня 1979 року, несучи на руках дубову труну, прибрану гілками калини і вишитим рушником…Ця небачена на ті роки процесія, показала, якою консолідаційною була постать композитора, чиї твори без пафосу утверджували національну ідентичність українців. Про час і місце похорону ніде не повідомлялося. Некролог з’явився лише в одній газеті, яка виходила малим накладом – у «Львівському залізничнику». У навчальних закладах призначили саме цього дня комсомольські збори з обов’язковою явкою. Були дані вказівки під загрозою виключення чи звільнення з роботи не йти на похорон. Десятки тисяч людей з усієї країни, істинні друзі Івасюка і побратими прийшли провести його в останню путь. Скорботна процесія самороганізовувалася у викличну демонстрацію радянському режиму.

Завершується фільм «Не все ще сказано» інформацією про присвоєння Володимиру Івасюку посмертно звання Герой України та сучасними кадрами із Личаківського цвинтаря, де 10 років по похованню на могилі композитора постав бронзовий пам’ятник роботи Миколи Посікіри. Цвинтарна алея від пам’ятника нагадує просвітлену дорогу до неба…